Жахи Киргизстану

Ми в епіцентрі війни (Киргизстан, м.Ош). Тут коїться щось страшне, неймовірне! Вражаюче, але в засобах масової інформації не повідомляється і про десятої частки того, що тут відбувається. Етнічна чистка, якщо це можна так назвати. Цілі квартали узбецьких будинків спалено вщент, людей вирізають сім'ями, жінок, дітей, на вулицях гори трупів, поранених, яким ніхто не допомагає. Цілі загони молодих людей киргизької національності в нетверезому або накачаному стані носяться по місту зі зброєю в руках, вбиваючи і спалюючи все на своєму шляху. Все це має політичне підгрунтя. Внутрішній національний конфлікт визрівав давно, і хтось вміло скористався цим у своїх цілях. Здається, саме тому влада не діє і замовчує про те, що відбувається. Таке враження, що бездіяльність якась обдумана, спланована. Сергій (мій зять) сьогодні вранці пішов на свій страх і ризик додому за продуктами. На вулиці лежав поранений вмираючий старий. Сергій хотів надати йому допомогу, перевернув на спину. Тут збіглася група молоді, стала штовхати старого ногами. Один каже: «Це ж киргиз!». Другий відповів: «Ні, це узбек! Давайте, підпалимо його! »Коли Сергій йшов назад, старий лежав уже мертвий і обгорілий. Офіційно вийшов наказ стріляти в призвідників безладу на поразку, але ніхто цей наказ не виконує. Безчинства продовжуються! Вертольоти літають для виду і машини з мигалками їздять теж для виду, але ніяких активних дій не з боку правоохоронних органів не має. Сьогодні вночі войовниче угрупування захопило військову частину неподалік від нашого будинку. Там зброя, вертольоти, БТР. У них і без цього була величезна кількість зброї (невідомо звідки у простих людей, просто конфліктуючих один з одним може бути стільки вогнепальної зброї), а зараз стало ще більше, і до нього додалася військова техніка. Додати до цього, що ми не можемо придбати продукти і людям реально загрожує голод, коли ті невеликі запаси, які у них є, закінчаться. Повідомляють про нібито надходження гуманітарної допомоги у вигляді продуктів і медикаментів, але це лише крапля в морі. Зараз привезли хліб, але росіянам не дають чомусь. Нам потрібна не гуманітарка! Ми хочемо жити! Чому по російським новинам передають, що обстановка стабілізувалася, коли все стало ще гірше? Відповідь одна - хтось не хоче, щоб про це знали. Або просто роблять вигляд, що не знають. Моя мета - поширити якомога більше інформації про те, що відбувається, з метою залучити якомога більше уваги світової громадськості, до цього. Ми боїмося залишитися наодинці зі своєю бідою! Те, що жалюгідний залишок росіян поки не чіпають, це лише питання часу. Народ відчув смак крові, халяви і безкарності. Ми серйозно побоюємося за своє життя. Навіть ні, ми перебуваємо у стані постійного тваринного страху. Будь ласка, розповсюдьте цю інформацію як можна більшій кількості людей, по всіляким форумам і сайтам! Це крик про допомогу! Крик розпачу!

Джерело